Як виховувати в дитині відповідальність?

Система виховання тримається на трьох опорах: заохочення, покарання і наслідки дій. Відмова від будь-якої з цих трьох опор призводить до нестійкості конструкції.

Чим покарання відрізняється від наслідків?

Грань між покаранням і наслідком досить тонка, але вона все-таки є. Покарання залежать від вашої волі, тобто дій дорослого. Ви можете поставити пустуна в куток, а можете закрити на його витівки очі, можете позбавити його ласощів або перегляду мультфільмів чи гри на планшеті. Наслідки дій є більш об'єктивними. Вони залежать не від вас дорослих, а від самого вчинку дитини.

У поганого вчинку - погані наслідки, у хорошого - гарні. Доки дитина маленька, її наслідки теж маленькі, не є серйозними і не носять глобального масштабу. Наприклад, промочив ноги - завчасно пішов з прогулянки; затіяв бійку в пісочниці - втратив можливість добудувати гараж; балувався за загальним столом - відправився доїдати до себе в кімнату. І такого дуже багато. Те, що для дорослого дрібниці, для дитини - вважається подією, адже все її життя складається із таких дрібниць, і для неї вони мають величезне виховне значення. Згодом у дитини виникне відчуття причетності до того, що відбувається. І це найголовніше.

Ну звичайно принцип наслідків слід застосовувати в розумних межах. Пояснюючи дитині, що небезпечно виходити одному на балкон, зовсім не потрібно чекати, доки вона туди випаде. Просто міцніше закрийте балконні двері. І обов’язково попередьте, що якщо вона туди піде, то буде покарана.

Чому пояснення не впливають на поведінку дошкільника?

Справа в тому, що виховання не повинно порушувати закони у віковій психології. А вони такі, що в ранньому дитинстві дитина часто буває не в змозі сприйняти логічні пояснення дорослих. Вона ще не доросла до логічної стадії психічного розвитку, ця стадія настає пізніше. Те, що дошкільник уже вміє говорити і навіть про щось міркувати, ще не означає, що йому все можна тлумачити «як великому». Навіюваність за допомогою слова - глибинні властивості психіки, виникають набагато раніше, і тому «мама так сказала» - це головне. Дитиною в дошкільному віці це буде сприйматися, як закон і не потрібно ніякого пояснення. Здатність до критичного мислення з’являється у дитини на 6 році життя, вона вчиться вирізняти зайве, загальне в предметах, проводити аналогію і т.д. І тоді дійсно слід пояснювати і навіть цікавитися у дитини, що вона думає стосовно ситуації яка відбулася.

Бажаю всім здоров’я! Наталія Олексіївна Семченко, практичний психолог ДНЗ №33 «Дивограй».